РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
ОСОБА_2,
секретар: Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна, придбаного під час спільного шлюбу, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною власністю та стягнення грошової компенсації,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, придбаного під час спільного шлюбу.
З врахуванням уточнених позовних вимог просила: припинити право приватної власності ОСОБА_3 на майно: автомобіль ВАЗ 211540, державний номер НОМЕР_1; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0088 К»; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0864 К»; визнати, що майно: автомобіль ВАЗ 211540, державний номер НОМЕР_1, судно бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0088 К»; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0864 К» є спільною сумісною власністю ОСОБА_3, та ОСОБА_4, придбаним під час спільного шлюбу, в рівних частках, тобто, по 1/2 частки; провести розподіл спільного майна подружжя, що придбано під час спільного шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4, і є їх спільною сумісною власністю, наступним чином: визнати за ОСОБА_3, право особистої приватної власності, припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4, на наступне майно на загальну суму 191 572,82 грн., а саме: автомобіль ВАЗ 211540, судно бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0088 К»; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0864 К»; стягнути з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_4, грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності в розмірі 95 786,41 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 всі судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 23.07.1988 року до 22.09.2015 року вона з ОСОБА_3 проживала у спільному шлюбі, під час спільного шлюбу мешкали разом однією сімєю, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, виховували дочку та сина, придбали майно, що є предметом позову. Цим майном користується відповідач, вона не має права на керування ні автомобілем, ні суднами.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання залишку заборгованості за кредитом, отриманим від ПАТ «Укрсоцбанк», спільною власністю колишнього подружжя, з визначенням часток, стягнення на його користь грошової компенсації частини залишку несплаченого кредиту.
З врахуванням уточнених позовних вимог просив визнати залишок заборгованості за кредитом, отриманим ОСОБА_3 за договором банківського поточного (карткового) рахунку №0312/005300-ZP від 15.11.2011 року, укладеного ОСОБА_3 з ПАТ «Укрсоцбанк» — 24039,00 грн. спільною власністю (спільними майновими зобовязаннями) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з визначенням часток: ОСОБА_31/4, ОСОБА_4 3/4, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 18029,25 грн. грошової компенсації 3/4 частини залишку несплаченого ПАТ «Укрсоцбанк» кредиту, отриманого за договором банківського поточного (карткового) рахунку №0312/005300-ZP від 15.11.2011 року, укладеного ОСОБА_3 з ПАТ «Укрсоцбанк», стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що для погашення кредиту в ВАТ «ВТБ Банк», на який давала згоду ОСОБА_4 для придбання автомобілю, він в період шлюбу отримав кредит в ПАТ «Укрсоцбанк». Загальна сума кредиту, яка підлягає поверненню, становить 24 039,00 грн. Враховуючи, що відповідачка за зустрічним позовом тривалий час не працювала та не мала самостійного заробітку, не здійснювала погашення кредиту та відсотків за користування ним, вважає за необхідне відступити від засад рівності часток подружжя з стягнення на його користь 3/4 частини залишку несплаченого ПАТ «Укрсоцбанк» кредиту.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 липня 2016 року первісний позов задоволено.
Припинено право приватної власності ОСОБА_3 на майно: автомобіль ВАЗ 211540, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова ХТА211540В5049717, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №130125; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0088 К», тип та призначення судна — моторно-вітрильне, туристичне, 1990 року побудови, довжина судна — 5,58м, ширина судна — 1,91м, висота борту — 0,84м, загальна площа вітрил — 13,66кв.м, матеріал корпусу — склопластик, двигун — Вітерок, 12 к.с.; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0864 К», тип та призначення судна — моторно-вітрильне, туристичне, 1998 року побудови, довжина судна 11,5м, ширина судна — 3,20м, висота борту — 2,80м, загальна площа вітрил — 55,00кв.м, матеріал корпусу — сталь, двигун — Yanmar, 30к.с.
Визнано, що майно: автомобіль ВАЗ 211540, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова ХТА211540В5049717, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №130125; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0088 К», тип та призначення судна — моторно-вітрильне, туристичне, 1990 року побудови, довжина судна — 5,58м, ширина судна — 1,91м, висота борту — 0,84м, загальна площа вітрил — 13,66кв.м, матеріал корпусу — склопластик, двигун — Вітерок, 12 к.с.; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0864 К», тип та призначення судна — моторно-вітрильне, туристичне, 1998 року побудови, довжина судна11,5м, ширина судна — 3,20м, висота борту — 2,80м, загальна площа вітрил — 55,00кв.м, матеріал корпусу — сталь, двигун — Yanmar, 30 к.с. є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, придбаним під час спільного шлюбу, в рівних частках, тобто, по 1/2 частки.
Проведено розподіл спільного майна подружжя, що придбано під час спільного шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4, і є їх спільною сумісною власністю, наступним чином: визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності, припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_4, на наступне майно на загальну суму 191 572,82 грн., а саме: автомобіль ВАЗ 211540, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова ХТА211540В5049717, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №130125; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0088 К», тип та призначення судна — моторно-вітрильне, туристичне, 1990 року побудови, довжина судна — 5,58м, ширина судна — 1,91м, висота борту — 0,84м, загальна площа вітрил — 13,66кв.м, матеріал корпусу — склопластик, двигун — Вітерок, 12 к.с.; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0864 К», тип та призначення судна — моторно-вітрильне, туристичне, 1998 року побудови, довжина судна 11,5м, ширина судна — 3,20м, висота борту — 2,80м, загальна площа вітрил — 55,00кв.м, матеріал корпусу — сталь, двигун — Yanmar, 30 к.с. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності в розмірі 95 786,41 грн. та судові витрати у розмірі 1915,73 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано, що залишок заборгованості за кредитом, отриманим ОСОБА_3 за договором банківського поточного (карткового) рахунку № 0312/005300-ZP від 15.11.2011 року, укладеним ОСОБА_3 з ПАТ «Укрсоцбанк» — 6834,25 грн. є спільною власністю (спільним майновим зобовязанням) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з наступним визначенням часток: за ОСОБА_3 1/2 частки, за ОСОБА_4 1/2 частки. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі 3417,13 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що з 23.07.1988 року до 22.09.2015 року сторони перебували у шлюбі, який Енергодарський міський суд рішенням від 11.09.2015 року розірвав. Рішення набрало чинності 22.09.2015 року.
За час перебування у шлюбі сторонами було придбано: автомобіль ВАЗ 211540, державний номер НОМЕР_1; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0088 К»; судно, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0864 К».
Право власності та підстави придбання вказаних обєктів під час перебування у шлюбу підтверджуються наявними в матеріалах справи: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК №130125, відповіддю ВДАІ з обслуговування м. Енергодар ГУМВС України в Запорізькій області від 03.06.2015 року №73/5-243, відповіддю Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті («Укрморрічінспекції») від 08.06.2015 року №2194-03/05.2/45-15.
Всі обєкти на час розгляду справи знаходяться у фактичному користуванні ОСОБА_3, що ним не заперечується.
Судом також встановлено, що для оплати автомобілю ВАЗ 211540, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 у жовтні 2011 року отримав кредит в ПАТ «ВТБ Банк» в розмірі 59 670,00 грн., який погашений до розірвання шлюбу сторонами.
Крім того, сторонами не заперечується, що у період шлюбу ОСОБА_3 отримав кредит в ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 24 039,00 грн., який витрачено в інтересах сімї. Згідно з довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» станом на 11.07.2016 року заборгованість за кредитом становить 6 834,25 грн. (т. 2 а.с. 59).
Відповідно до звіту субєкта оціночної діяльності про незалежну оцінку водного транспортного засобу крейсерсько-перегонова яхта «Чунга-Чанга» б/н, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0088 К» від 27 жовтня 2015 року, його вартість складає 53540,67 грн. (т.1, а.с. 86-114).
Згідно зі звітом субєкта оціночної діяльності про незалежну оцінку корпусу водного транспортного засобу ветрільно-моторної яхти, бортовий реєстраційний номер «ЗАП 0864 К» від 27 жовтня 2015 року його вартість складає 21982,15 грн. (т.1, а.с. 115-143).
Ухвалою Енергодарського міського суду від 16.02.2016 року у цій справі призначена судова товарознавча експертиза, на вирішення якої було поставлено питання про ринкову вартість автомобілю та проведення якої було доручено експерту ТОВ «ВЕП «Стандарт-Сервіс» ОСОБА_5
Як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.21, 29) та не спростовано відповідачем за первісним позовом, незважаючи на витребування судом документів на майно, яке є предметом розгляду справи, а саме: автомобіль (т.1, а.с.149), ОСОБА_3 не надав документи ні суду, ні експерту, а також, незважаючи на тривалий час її проведення та місце проведення територіально (у місті проживання ОСОБА_3А.), не надав автомобіль експерту для проведення експертизи.
З огляду на викладені обставини, ринкова вартість автомобілю ВАЗ 211540, 2011 року випуску, була визначена відповідно до довідкового повідомлення №169 від 26.04.2016 року, наданого експертом ТОВ «ВЕП «Стандарт-Сервіс» ОСОБА_5 (свідоцтво про свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САК №130125), в розмірі 116 050,00 грн. (т.2, а.с.31).
Довід апеляційної скарги про те, що визначення судом вартості автомобіля на підставі довідки експерта є незаконним, колегія суддів вважає неприйнятним, з огляду на положення ст.ст.57,58,59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів та за відсутністю клопотань відповідача щодо проведення відповідної судової товарознавчої експертизи для спростування наданих позивачем доказів.
Відповідно до ст. 51, п.5 ч. 1 ст. 92 Конституції України засади регулювання шлюбу і сім’ї визначаються виключно законами України, кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Рівність прав і обов’язків у шлюбі та сім’ї розповсюджується на рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями СК України та ЦК України.
Згідно зі ст. 60 СК України основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 статті 61 цього Кодексу).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, яка встановлено ч. 1, ч. 2 ст. 71 СК України.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно- будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено та не спростовано відповідачем по справі, що вищевказане спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя.
Встановлення цієї обставини відповідає закріпленому законом принципу презумпції спільної сумісної власності подружжя на придбане майно.
З наведеного слідує, що законом обов’язок доведення тих обставин, що певне майно не належить до спільної сумісної власності подружжя покладений саме на того з подружжя, хто заявив про вказані обставини.
Відповідно до абзацу 2 п. 24 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них
У абзаці 3 п. 30 даної постанови роз’яснено, якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.
Вимоги вказаних норм матеріального права та роз’яснень постанов Пленуму Верховного Суду України правильно застосовані судом першої інстанції, який не встановив наявності обставин, на підставі яких мав зробити висновок про належність спірних об’єктів нерухомого майна до особистої приватної власності чоловіка — ОСОБА_3.
Матеріали справи не містять на підтвердження доводів апеляційної скарги, що джерелом набуття спірного майна є не спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Твердження апеляційної скарги про те, що позивач не надала доказів про внесення коштів до сімейного бюджету, колегія суддів вважає неприйнятним з огляду на положення ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України згідно, з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (ведення домашнього господарства, догляд за дітьми) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжям.
Відповідачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження його заперечень щодо відсутності поважних причин у ОСОБА_4 для отримання самостійного заробітку та спростування того, що позивач за первісним позовом займалась веденням домашнього господарства та доглядом за дітьми.
Довід апеляційної скарги про те, що суд не врахував ту обставину, що автомобіль придбано частково за кошти, які належали особисто відповідачу — 6630 грн. з посиланням на договір купівлі-продажу транспортного засобу колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки матеріали справи не містять належних доказів в розумінні положень ст.57 СК України на підтвердження зазначеної обставини.
Довід апеляційної скарги стосовно відсутності в рішенні суду мотивів, з яких суд присудив на користь позивача за зустрічним позовом грошову компенсацію 3/4 частин залишку заборгованості за кредитом ПАТ «Уксоцбанку» спростовується текстом судового рішення, в якому суд з посиланням на відповідні норми права та суму заборгованості ОСОБА_3 за кредитом станом на 11.07.2016 року в розмірі 6834,25 грн. (Звіт ПАТ «Уксоцбанку» від 11.07.2016 року т.2, а.с.59) дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову.
За положеннями статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, автомобіль допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).
Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, автомобіль допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.
Положення цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Згідно із частиною п’ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв’язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов’язань перед іншою.
У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного суду України роз’яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п’ятої статті 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом.
26.08.2021
