Відсутність постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду

Дата документу       Справа №


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ



Є.У. № 335/3899/15-ц                                          Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/59/16                        Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року                                                                                м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                        Крилової О.В.

Суддів:                                   Трофимової Д.А.

                                                Дзярука М.П.

При секретарі:                       Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи — ОСОБА_5, Приватне акціонерне товариство «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи — ОСОБА_5, ОСОБА_7, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що 26.07.2014р. о 10.05 год. у м. Запоріжжя по вул. Брянській внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8 було пошкоджено автомобіль ВАЗ 217030, що належить батькові позивача — ОСОБА_5

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього було проведено судову авто-технічну експертизу, та встановлено відсутність у його діях порушень Правил дорожнього руху України. Оскільки в діях позивача вини немає, то, з урахуванням висновків експертизи, винним в ДТП є водій ОСОБА_4

Сума матеріальної шкоди згідно з висновками звіту автотоварознавчого дослідження від 14.02.2015 року складає 3 248,59 грн. Крім того, під час ДТП були пошкоджені двері та заднє ліве крило автомобіля, внаслідок чого необхідно було здійснити установку підкрилку заднього лівого крила на суму 646,86 грн. та заміну шумоізоляції на суму 2 000 грн. Також, позивачем було сплачено 400 грн. за проведення вказаного вище дослідження та 104,57 грн. за запрошення відповідача до участі у проведенні дослідження.

Таким чином, загальна сума витрат становить 6 400,02 грн.

Під час дорожньо-транспортної пригоди автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, керував ОСОБА_4, який і несе відповідальність за спричинену шкоду.

Відповідно до Полісу № 7138303 власником автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7 було здійснене обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності на строк з 25.06.2014р. по 24.06.2015р.

Як видно з листа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 19.02.2015р., ні власник автомобіля, ні водій, який був учасником дорожньо-транспортної пригоди 26.07.2014р., про страховий випадок не повідомляли.

Крім матеріальної шкоди позивачу заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у психічних переживаннях, які ОСОБА_3 переніс під час ДТП у зв’язку із пошкодженням автомобіля, порушенні звичайного укладу життя, т.я. автомобіль використовується не тільки для особистих потреб, а й для службового використання, у зв’язку з пошкодженням автомобіля позивач не мав можливості ним користуватися, що спричинило незручності, втрату робочого та особистого часу. Крім того, автомобіль ВАЗ 217030 належить батькові позивача, який він придбав за власні кошти, які тривалий час ретельно збирав, і пошкодження автомобіля стало для батька неприємною звісткою, що відобразилося на їх стосунках. Моральну шкоду позивач оцінює у 3 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 6 400,02 грн., моральну шкоду в сумі 3 000 грн. та судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За положеннями п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відносно ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності судом не приймалась. Отже, суд прийшов до висновку, що матеріальні та моральні збитки, які були завдані позивачеві внаслідок ДТП не підлягають стягненню з відповідача, оскільки в діях останнього відсутня вина у спричиненні шкоди.

Проте, з вказаними висновками погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав — це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов’язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, автомобіль ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, належить на праві власності батькові позивача — ОСОБА_5, що видно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3. ОСОБА_3 має право керувати вказаним автомобілем (а.с. 78).

Відповідно до постанови судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2014 року, 26.07.2014 року о 10.05 год. ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, на автостоянці, розташованій по АДРЕСА_1, під час руху заднім ходом не впевнився в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено, травмованих немає.

Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2014 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_3 було закрито за відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення (а.с. 5).

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року вказана вище постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с. 106-107).

Між ОСОБА_7 та ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було укладено поліс № АІ/7138303 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, строк дії полісу: 25.06.2014р. — 24.06.2015р. (а.с. 9 справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, єдиний унікальний № 335/8890/14-п).

Власник автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 229).

Колегія наголошує, що відсутність постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, тому суд першої інстанції мав повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи, перевірити доводи позивача та заперечення відповідача, надати їм відповідну правову оцінку та постановити у справі законне і обґрунтоване рішення.

Так, за положеннями ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2015 року по справі була призначена судова автотехнічна експертиза (а.с. 179-182).

Згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 323-15 від 25.01.2016р., в дорожній ситуації, обставини якої розглядаються у матеріалах цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення, водій автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 перед початком руху з місця стоянки та під час руху заднім ходом повинен був впевнитись в безпеці своїх дій та не створювати небезпеки чи перешкод для інших учасників руху, керуючись вимогами п.п. 10.1, 10.9 ПДР України, а виявивши, що позаду нього рухаючись з права наліво, здійснює виїзд зі стоянки заднім ходом автомобіль ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, — повинен був дати йому дорогу, керуючись вимогами п. 10.11 ПДР України.

Водій автомобіля ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 в дорожній ситуації, обставини якої розглядаються у матеріалах цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення, перед початком руху з місця стоянки та під час руху заднім ходом повинен був впевнитись в безпеці своїх дій та не створювати небезпеки чи перешкод для інших учасників руху, керуючись вимогами п.п. 10.1, 10.9 ПДР України, а виявивши, що з лівого боку до нього наближається автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, вжити заходи для запобігання зіткнення транспортних засобів, діючи у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР України.

В діях водія автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 в дорожній ситуації, обставини якої розглядаються у матеріалах цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення, є невідповідності вимогам п.п. 10.1, 10.9, 10.11 ПДР України.

В діях водія автомобіля ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 в дорожній ситуації, обставини якої розглядаються у матеріалах цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення, невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається.

Невідповідність дій водія автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 вимогам п.п. 10.1, 10.9, 10.11ПДР України в дорожній ситуації, обставини якої розглядаються у матеріалах цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення, знаходяться у причинному зв’язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

В дорожній ситуації, обставини якої розглядаються у матеріалах цивільної справи та справи про адміністративне правопорушення, причиною дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 вимогам п.п. 10.1, 10.9, 10.11 ПДР України (а.с. 187-200).

Отже, відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи вина водія автомобіляVolkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, у скоєні дорожньо-транспортної пригоди доведена. Шкода була завдана позивачу з вини ОСОБА_4, тому останній повинен її відшкодувати.

Зі звіту № 080 по визначенню матеріальної шкоди колісного транспортного засобу марки ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, від 14.02.2015р., складеного ТОВ Виробничо-експертне підприємство «Стандарт — Сервіс» вбачається, що вартість матеріальної шкоди, з технічної точки зору, спричиненої володільцю автомобіля марки ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 3 248,59 грн. (а.с. 6-10).

Клопотань щодо призначення експертизи для визначення вартості завданої майнової шкоди сторонами не заявлялось.

За визначення матеріальної шкоди позивачем було сплачено ТОВ Виробничо-експертне підприємство «Стандарт — Сервіс» 400 грн., що підтверджується копією квитанції від 10.02.2015р. (а.с. 14).

Крім того, як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу від 10.02.2015р., при огляді були виявлені пошкодження автомобіля ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2: 1. двері задні ліві; 2. крило заднє ліве; 3. підкрилок задній лівий; 4. двері задні ліві та крило заднє ліве оброблені шумоізоляційним матеріалом STP. Пункти 3, 4 не відносяться до заводської комплектації та є додатковим обладнанням. При огляді зазначеного автомобіля були присутні і позивач, і відповідач, обидва підписали протокол, зазначивши, що з протоколом ознайомлені, пошкодження зазначені правильно (а.с. 11).

Установка підкрилку заднього лівого крила відповідно до рахунку від 19.03.2015р. коштує 646,86 грн. (а.с. 15), заміна шумоізоляції згідно рахунку на оплату від 16.03.2015р. — 2000 грн. (а.с. 16).

Вартість надіслання телеграми для виклику відповідача для огляду автомобіля ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, що відбувся 10.02.2015р., становить 104,57 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 05.02.2015р. (а.с. 19).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума матеріальної шкоди згідно зі звітом по визначенню матеріальної шкоди колісного транспортного засобу в розмірі 3 248,59 грн., понесені позивачем витрати за складання звіту по визначенню матеріальної шкоди в сумі 400 грн. та за надіслання телеграми для виклику відповідача для огляду автомобіля — 104,57 грн., а також вартість установки підкрилку заднього лівого крила — 646,86 грн., заміни шумоізоляції — 2000 грн., оскільки останні також були пошкоджені при ДТП, а всього — 6 400,02 грн.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, колегія за заявою представника відповідача одночасно обговорює питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, як це роз’яснено в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних спав за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992р., п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013р.

Номенклатура пошкоджених в результаті дорожньо — транспортної пригоди, що сталася 26.07.2014р., деталей, агрегатів та вузлів автомобіля визначені у звіті № 080 по визначенню матеріальної шкоди колісного транспортного засобу марки ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, від 14.02.2015р., у протоколі огляду транспортного засобу від 10.02.2015р.

Стосовно вимог позивача про стягнення моральної шкоди, колегією приймається до уваги, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001р., N 1 від 27.02.2009р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи, що після настання ДТП 26.07.2014р. та до теперішнього часу завдана позивачу матеріальна шкода не відшкодована, останній позбавлений можливості здійснити ремонт пошкодженого автомобіля, з урахуванням тривалості позбавлення можливості користування транспортним засобом, порушення нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, вимушених змінах у життєвих і виробничих стосунках позивача, та виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, колегія вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.ст. 307, 309 ЦПК України судова колегія вбачає підстави для скасування рішення суду із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з ОСОБА_4 документально підтверджені судові витрати: витрати по сплаті судового збору у суді першої та апеляційної інстанцій у загальному розмірі 730,80 грн. (243,60 грн. + 243,60 грн. + 243,60 грн.) (а.с. 1, 2, 132), та витрати, пов’язані з проведенням судової автотехнічної експертизи в сумі 2 150,40 грн. (а.с. 201, 202, 234), а всього — 2 881,20 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2015 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6 400 (шість тисяч чотириста) грн. 02 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 (одна тисяча) грн., судові витрати в сумі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після відшкодування ОСОБА_4 збитків ОСОБА_3 зобов’язати останнього передати пошкоджені деталі автомобіля ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Відсутність постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду

Задать вопрос адвокату
Проверьте, пожалуйста это поле
Проверьте, пожалуйста это поле
Проверьте, пожалуйста это поле