Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
ЄУН 334/9642/14-ц-цГоловуючий у 1-й інстанції Лихосенко М.О.№ 22-ц/778/5307/15Суддя-доповідач ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого судді Гончар М.С.
суддів Стрелець Л.Г., Каракуші К.В.
при секретарі Бурак А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника Литвинця Ю.В. на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання заповіту нікчемним
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом до відповідача, в якому просив визнати заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 17 квітня 2014 року (реєстровий 666), нікчемним.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що є сином ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про його народження. 28.04.2014 року його мати ОСОБА_6 померла. 21.05.2014 року він звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, до складу якої входить частка квартири АДРЕСА_1. Приватний нотаріус ОСОБА_7 повідомила його, що ОСОБА_6 оформила 17.04.14 року заповіт на користь ОСОБА_4, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 17.04.2014 року у день посвідчення заповіту, той же нотаріус посвідчив довіреність, реєстровий № 667, згідно якої ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником в державних та інших підприємствах, установах та організаціях, правоохоронних органах, з правом розпоряджатися рахунками, отримувати витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримання техпаспорту на квартиру, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на квартиру, та з наданням інших прав. Вважає, що заповіт був складений із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не був прочитаний та не підписаний ОСОБА_6, що є підставою для визнання його нікчемним. Той факт, що заповіт не був підписаний ОСОБА_6 підтверджується записом нотаріуса в ньому. Але, конкретні причини, через які вона, нібито, не змогла підписати зазначений документ невідомі і нотаріусом в посвідчувальному написі не зазначені. При цьому, у зазначеній вище довіреності нотаріус вказав, що довірителька не змогла підписати довіреність через похилий вік, а в посвідчувальному написі в заповіті зазначила, що нібито, ОСОБА_6 не змогла підписати заповіт у зв’язку із хворобою, але якою не зазначила. Також, з посвідчувального напису в заповіті вбачається, що ОСОБА_6 не змогла особисто прочитати його текст, але причини нотаріусом не наведені. Таким чином вважає, що нотаріусом не дотримані вимоги щодо порядку посвідчення заповіту. Крім того, його мати не володіла українською мовою, що підтверджується заявою до УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 10.12.2008р.. актом технічного обстеження домоволодіння на водокористування від 22.07.2008 року, а також заповітом, складеним ОСОБА_6 у 1995 році на його ім’я. Отже, вона не могла розуміти зміст оспорюваного заповіту. Він постійно проживав зі своєю матір’ю, аж до її смерті, що підтверджується довідкою від 21.06.2014 року, виданою Єдиною абонентською службою Центру обслуговування абонентів ОСОБА_6 не мала будь-яких фізичних вад, які б не давали можливості їй прочитати та підписати документи, вона була письменною, була здатна писати та до дня посвідченні заповіту підписувала документи. Зокрема, ОСОБА_6 22.03.2014 року підписала два попередні договори про продаж та придбання квартири. На підставі її заяви від 29.03.2014 року Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області було сформовано та надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19958086 від 03.04.2014р. Таким чином, обґрунтованих причин для підписання заповіту іншою особою замість заповідача та без особистого прочитання останнім не було. У його матері не було жодних підстав, причин чи мотивів складати заповіт на користь ОСОБА_4 чи інших осіб. Про намір скласти заповіт вона не повідомляла. Крім того, ОСОБА_8, який був свідком посвідчення заповіту, є членом сімї відповідача ОСОБА_4 Він проживає та зареєстрований разом з відповідачем, тобто, ця особа не могла бути свідком. Також, згідно із записом в заповіті він був, нібито, зачитаний вголос о 18:15 годині, тобто вже після закінчення робочого дня нотаріуса. Заповіт, складений з порушенням вимог закону щодо його посвідчення є нікчемним, тобто таким, що не потребує додаткового визнання його недійсним. Підписання заповіту іншою особою замість заповідача можливе лише за умови наявності у заповідача фізичної вади, хвороби або існування іншої причини неписьменності, які безпосередньо впливають на його здатність підписувати документ. Похилий він не є підставою для підписання заповіту іншою особою. Таким чином вважає, що заповіт був складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому є нікчемним.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2015 року ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_4 про визнання заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 17.04.2014р. (реєстровий № 666) нікчемним відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити, визнати нікчемним заповіт ОСОБА_6, складений 17.04.2014 року на користь ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 17.04.2014 року (зар. в реєстрі за № 666); стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі.
Апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою було відкрите апеляційним судом (а.с.209).
29 жовтня 2015 року розгляд цієї справи апеляційним судом був відкладений через витребування ухвалою апеляційного суду в порядку ст. 10 ч. 4 ЦПК України інформації в МКП «Основаніє» та визнання обовязкової явки нотаріуса у наступне судове засідання (а.с.226).
27 листопада 2015 року МКП «Основаніє» була надана інформація (а.с.233), за змістом якої станом на 17.04.2014 року в кв. № 34 б. № 10 по вул. Верхній у м. Запоріжжі були зареєстровані:
— ВКН ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,
— мати ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2,
— брат ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3,
— вітчим (чоловік матері) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, знятий з реєстраційного обліку 03.11.2015 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, знятий з реєстраційного обліку 30.10.2015 року.
У судове засідання 24 грудня 2015 року належним чином повідомлені про час та місце розгляду цієї справи апеляційним судом, у тому числі сторони у цій справі через своїх представників ОСОБА_3В.(довіреність, договір, свідоцтво адвоката а.с. 22-23, 71) та ОСОБА_11 (довіреність, копія а.с.86), що узгоджується із вимогами ст. 76 ч.5 ЦПК України (а.с.230-231, 223-224) позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_4 та третя особа — приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 не зявились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
Крім того, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 не повідомила апеляційний суд про причини невиконання нею ухвали апеляційного суду від 29 жовтня 2015 року.
При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причину неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_4 та третьої особи — приватного нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 і ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представників сторін: позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_11
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.
Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне зясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 10,60, 212-213 ЦПК України, ст. ст. 207, 1233,1247,1248,1253,1257 ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та виходив із недоведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини,якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 10 ч.4 ЦПК України не сприяв повному і всебічному зясуванню обставин цієї справи, має місце неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції не встановив і не спростував наявність чи відсутність обставин, зазначених позивачем в обґрунтування позову у цій справі, зокрема: наявність сімейних відносин спадкоємця за заповітом — ОСОБА_4 із свідком при посвідченні нотаріусом цього заповіту — ОСОБА_8, як вітчима та пасинка, та, відповідно, невідповідність вимогам закону дій нотаріуса при посвідченні заповіту ОСОБА_6 від 17.04.2014 року.
Ці обставини не могли встановлюватись показами свідків, які були допитані судом першої інстанції у цій справі.
А мили бути встановлені або допитом відповідача ОСОБА_4, як свідка, або свідка ОСОБА_8, або іншими письмовими доказами (свідоцтвом про шлюб ОСОБА_4, свідоцтвом про народження ОСОБА_8 тощо), у тому числи тими письмовими доказами (довідкою Ленінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 04/02-04/4-01-09.1 від 07 травня 2015 року на підтвердження реєстрації 04.09.1998 року шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, із ОСОБА_12, 09.07.1958р.н., якій після укладення шлюбу присвоєно прізвище «Бідюк»), у прийнятті яких у матеріали цієї справи судом першої інстанції у цій справі було безпідставно відмовлено представникові позивача у судовому засіданні, та яка була додана позивачем, як апелянтом, у матеріали цієї справи до апеляційної скарги (а.с.205).
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).
Доказами, передбаченими ст. 303 ч.2 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом на підставі ст. 10 ч. 4 ЦПК Українидо уваги при апеляційному перегляді цієї справи є:
— вищезазначена довідка Ленінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 04/02-04/4-01-09.1 від 07 травня 2015 року на підтвердження реєстрації 04.09.1998 року шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, із ОСОБА_12, 09.07.1958р.н., якій після укладення шлюбу присвоєно прізвище «Бідюк» (а.с.205),
— вищезазначена інформація МКП «Основаніє», надана апеляційному суду на виконання ухвали апеляційного суду (а.с.225-226), за змістом якої станом на 17.04.2014 року, тобто на час посвідчення приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 оспорюваного позивачем заповіту ОСОБА_6 від 17.04.2014 року, р. № 666, на користь ОСОБА_4, предметом якого була належна їй на праві власності квартира № ___ у б. № ___ по вул. _______в м. Запоріжжя (а.с.42), був присутній при посвідченні заповіту в порядку ст. 1248 ч. 2 ЦК України в якості одного із свідків — ОСОБА_8, який є членом сімї (пасинком) спадкоємця за законом ОСОБА_4 (вітчима), зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання обох була адреса: м. Запоріжжя вул. Верхня б. 10 кв. 34 (а.с.233), що є порушенням вимог ст. 1253 ч. 3 п. 2 ЦК України та підставою для визнання цього заповіту нікчемним в силу вимог ст. 1257 ч.1 ЦК України.
Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 у порушення вимог ст. 56 Закону України «Про нотаріат»пересвідчилась лише у родинних відносинах спадкоємця за заповітом — ОСОБА_4 із свідком ОСОБА_8, та зовсім не зясовувала сімейних відносин останніх.
Хоча нотаріус мала це робити, навіть, якщо ці особи скрили від неї цей факт, хоча б тому, що, отримавши паспорти ОСОБА_4 та ОСОБА_8, та посвідчуючи заповіт, вона бачила реєстрацією місця проживання цих осіб за однією адресою: м. Запоріжжя вул. Верхня б. 10 кв. 34.
Крім того, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 одночасно у цей день посвідчувала довіреність ОСОБА_6 на імя ОСОБА_4 на представництво у всіх органах із всіх питань (а.с.53-54), в якій також зазначала місце реєстрації ОСОБА_4: м. Запоріжжя вул. Верхня б. 10 кв.34.
Зазначене підтверджується наданими суду першої інстанції нотаріусом матеріалами, які стали підставою для посвідчення нею вищезазначених заповіту та довіреності ОСОБА_6 17.04.2014 року, які були долучені до матеріалів цієї справи та досліджені судом першої та апеляційної інстанцій (а.с.40-61).
Якщо на позивачеві ОСОБА_2 в силу вимог ст. 10 ч.3 ЦПК України лежить обовязок надання доказів суду в обґрунтування свого позову у цій справі, то на стороні відповідача ОСОБА_4 лежить обовязок надання доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача у цій справі та, відповідно, на спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування його позову у цій справі.
Обставини для звільнення ОСОБА_4 від доказувана, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.
ОСОБА_4 та представник останнього не надали суду у матеріали цієї справи належних, допустимих доказів на спростування вищезазначених фактичних обставин цієї справи, встановлених апеляційним судом.
ОСОБА_4 в силу вимог ст. 27 ч. 3 ЦПК України мав добросовісно здійснювати у цій справі не тільки свої цивільні процесуальні права, але й добросовісно виконувати свої цивільні процесуальні обовязки у цій справі.
Сімейні відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_8, як вітчима та пасинка, станом на час посвідчення нотаріусом оспорюваного заповіту від 17.04.2014 року були обставиною, що була зазначена у позові позивачем у цій справі, про ці обставини зазначав позивач й у своїй вищезазначеній апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції у цій справі.
В силу вимог ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 померла 28.04.2014 року (свідоцтво про смерть, копія а.с. 72).
Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6 (свідоцтво про народження, копія а.с.10),який 21.05.2014 року звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, до складу якої входить частка квартири АДРЕСА_1 (а.с.9,12), співвласником якої він також є (а.с.4), а тому ОСОБА_2 є належним позивачем у цій справі щодо заповіту останньої нікчемним.
Обраний позивачем захисту свого порушеного права у цій справі узгоджується із ст. 20 ЦК України.
Оскільки, відповідно до п. 5 постанови ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може предявлятися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину.
Згідно із ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1248 ч.2 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу).
За змістом ст. 45 ч.3 Закону України «Про нотаріат» якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Мінюсту України від 22.02.2012 року № 292/5, зареєстрованим у Мінюсті України 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачено, що в разі запису нотаріусом заповіту на прохання особи з її слів такий заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом (п. 1.7 п. 1 глави 3 розділу ІІ). Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою (п.1.8). На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сімї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт (п.1.11).
Встановлено, що саме через «хворобу» (невідоме яку, оскільки довідка про будь-яку хворобу ОСОБА_6 у матеріалах, наданих нотаріусом, які стали підставою для посвідчення цього заповіту при вищевикладених обставинах, відсутня а.с. 40-61), хоча довіреність у цей же день на ОСОБА_4 вже через «похилий вік» с.54), приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 17.04.2014 року був посвідчений заповіт ОСОБА_6 (а.с.42), який був підписаний замість ОСОБА_6 іншою особоюОСОБА_13 у присутності двох свідків — ОСОБА_14 та ОСОБА_8, який є членом сімї (пасинком) спадкоємця за заповітом вітчима ОСОБА_4, зареєстрованим у встановленому законом порядку місця проживання обох є одна квартира № 34 у б. № 10 по вул. Верхній у м. Запоріжжя (а.с.42, 205, 233).
Хоча в силу вимог ст. 1253 ч.4 ЦК України свідками не можуть бути члени сімї або близькі родичі спадкоємців за заповітом.
Крім того, у матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі докази того, що ОСОБА_6 мала хворобу, яка перешкоджала їй особисто підписати заповіт, та що ОСОБА_13, як особа, яка підписувала заповіт замість ОСОБА_6, та свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_14,які, як вбачається із показів свідків у суді першої інстанції ОСОБА_13 та ОСОБА_14, є виключно знайомими та членами сімї спадкоємця за законом ОСОБА_4, запрошувались до нотаріуса саме спадкодавцем ОСОБА_6 та що оспорюваний заповіт вголос було прочитано запрошеними заповідачем свідками у присутності нотаріуса, як проце зроблена відмітка у заповіті нотаріусом (а.с.42).
Оскільки, ОСОБА_13 та ОСОБА_14А, допитані у суді першої інстанції в якості свідків, плутались у своїх показах, хто саме читав вголос заповіт ОСОБА_6, який складений, крім того, українською мовою, яку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Чарджоу Туркменистан (копія паспорту а.с. 43) навряд чи розуміла.
Позивач ОСОБА_2, який мешкав разом із матірю ОСОБА_6 за однією адресою: м. Запоріжжя АДРЕСА (а.с.11), був співвласником цієї квартири з останньою у рівних частках, мав заповіт матері на цю квартиру на своє імя (а.с.13), які разом вдвох із матірю бажали продати належну їм квартиру взагалі третім особам (що підтвердила у суді першої інстанції 15.04.2015 року свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16А.), наполягав своєму позові у цій справі на тому, що у ОСОБА_6 не було волі на складання оспорюваного заповіту взагалі.
В силу вимог ст. 56 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси мають посвідчувати заповіти, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу.
Заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ст. 1257 ч.1 ЦК України).
При вищевикладених обставинах, встановлено, що 17.04.2014 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 заповіт ОСОБА_6 (р.№ 666) на користь ОСОБА_4 був складений з порушенням вимог законодавства України щодо його посвідчення, а тому є нікчемним.
Надані суду першої інстанції у матеріали цієї справи письмові пояснення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с.41) не спростовують вищезазначених фактичних обставин, встановлених судом апеляційної інстанції.
При вищевикладених обставинах, доводи позивача, яка через свого представника подала апеляційну скаргу, ґрунтуються на законі та доказах, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Тому, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2015 року у справі у цій справі слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити; визнати заповіт ОСОБА_6, складений 17 квітня 2014 року на користь ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 17 квітня 2014 року (зареєстрований в реєстрі за № 666) нікчемним.
Крім того, на підставі ст. 88 ч.ч.1, 5 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній має право на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_4 понесених судових витрат при розгляді цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій у розмірі 365,40 грн. (розрахунок: 243,60 грн. судового збору за подачу позову до суду першої інстанції, оригінал квитанції а.с.2 +121,80 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, оригінал квитанції а.с. 201).
Керуючись ст.ст. 10, 303, 307, 309, 316 — 317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника Литвинця Юрія Володимировича задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2015 року у справі у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати заповіт ОСОБА_6, складений 17 квітня 2014 року на користь ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 17 квітня 2014 року (зареєстрований в реєстрі за № 666) нікчемним.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП2404508216) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені судові витрати при розгляді цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій у сумі 365,40 грн. (триста шістдесят пять гривень сорок копійок).
Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1ОСОБА_17ОСОБА_18
