ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
11 жовтня 2016 рокусправа № 808/731/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання:Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення коштів, —
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді через службову невідповідність та підлягає звільненню зі служби в поліції була залишена без розгляду в звязку із пропуском строку звернення до суду на підставі ст. 100 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про залишення частини позовних вимог без розгляду, позивач подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України було винесено 24 грудня 2015 року, в той же час із вказаним рішенням позивач був ознайомлений 11 січня 2016 року. З 15.01.2015 року по 18.02.2016 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою від 18.02.2016 року виданою КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Зазначена довідка видана в порядку передбаченому чинним законодавством та є належним доказом тимчасової непрацездатності позивача. В той час як із зазначеним позовом звернувся до суду 24.02.2016 року, тобто пропустив строк звернення до суду з поважних причин.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник — Литвинець Ю.В. підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав представник Національної поліції України просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи Рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України було винесено 24 грудня 2015 року, із вказаним рішенням позивач був ознайомлений 11 січня 2016 року. До суду позивача звернувся 22 лютого 2016 року.
Залишаючи адміністративний позов в частині позовних вимог без розгляду суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, передбачений ч.3 ст. 99 КАС України, а надані позивачем виписка із медичної картки та довідка не можуть підтверджувати непрацездатність позивача у період з 15.01.2016 р. по 18.02.2016 року.
Матеріали справи містять, виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 875 проктологічного відділення Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради та довідку цієї ж установи від 18.02.2016, відповідно до яких ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.01.2016 по 18.02.2016.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України № 455 від 13.11.2001, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 за № 1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Пунктом 2.22 вказаної Інструкції передбачено, що тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоровя.
У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.
В п. 1.9 цієї Інструкції зазначено, що листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.
Колегія суддів зазначає, що довідка Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 18.02.2016 р, надана позивачем, відповідає приписам п. 1.9 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України № 455 від 13.11.2001 року в звязку з чим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції , що зазначена довідка не може підтверджувати непрацездатність позивача з 15.01.2016 року по 18.02.2016 року.
Крім того матеріалами справи підтверджено те, що позивач 01.02.2016 року повідомляв т.в.о. начальника ВКЗ ДВБ НП України полковника поліції ОСОБА_2 про перебування на лікарняному (т. 1 а.с. 192), крім того справжність видачі вказаної довідки та перебування позивача на лікарняному у цей період не оспорюється.
Зазначені обставини справи свідчать про поважність пропуску звернення позивача до суду з вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді через службову невідповідність та підлягає звільненню зі служби в поліції.
Висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, в звязку з чим ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 199, ст.ст. 204, 205, 206 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року скасувати та направити справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді через службову невідповідність та підлягає звільненню зі служби в поліції до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду оскарженню не підлягає.
В повному обсязі ухвала складена 17 жовтня 2016 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Провадження в суді першої інстанції триває.
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2016 року 18 год. 20 хв. Справа № 808/731/16 м.ЗапоріжжяЗапорізькій окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого — судді Каракуші С.М.,
суддів — Прасова О.О., Садового І.В.
за участю секретаря Рибакової М.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Литвинця Ю.В.
представника першого відповідача Калініченко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України
про: визнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі — ОСОБА_1 або позивач) звернувся з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі — відповідач 1) про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України від 24.12.2015, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді через службову невідповідність та підлягає звільненню зі служби в поліції; 2) визнання протиправним та скасування наказу від 11.02.2016 № 92 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки; 3) поновлення на службі в Національній поліції України на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки; 4) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12 лютого 2016 року і до моменту фактичного поновлення на службі в Національній поліції України; 5) стягнення моральної шкоди у розмірі 8598 грн. 23 коп.
Позивач, вказуючи на те, що він відповідав та відповідає вимогам Закону України «Про національну поліцію», які законодавець висуває до поліцейського, вважає своє звільнення з підстав службової невідповідності безпідставним та протиправним. Позивач вважає, що атестація проведена безпідставно, у зв’язку з чим є незаконною, та висновок атестаційної комісії є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на фактичних даних щодо його служби в органах внутрішніх справ та у поліції. Також позивач зазначає, що його звільнено під час тимчасової непрацездатності, що є грубим порушенням діючого законодавства.
Під час підготовчого провадження представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, зазначена відмова прийнята судом, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди закрито (а.с. 156-158).
Також судом як другий та третій відповідачі залучені відповідно Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі — відповідач 2) та Центральна атестаційна комісія № 3 Національної поліції України (далі — відповідач 3)(а.с. 51, 184).
При судовому розгляді справи позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Національної поліції України від 24.12.2015 про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді через службову невідповідність та підлягає звільненню зі служби в поліції залишена без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, кожен окремо, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник першого відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити та пояснила, що підставою для прийняття наказу від 11.02.2016 № 92 о/с про звільнення позивача став атестаційний лист ОСОБА_1 від 24.12.2015. Також представник зазначила, що рішення про проведення атестування прийнято головою Національної поліції України, і це є її дискреційним повноваженням. Як вказала представник першого відповідача, атестування проводилось у два етапи, перший з яких — тестування, другий — співбесіда. 17.12.2015 позивач пройшов тестування, за результатами якого отримав за тестом на загальні здібності та навички — 25 балів, за тестом на знання законодавчої бази — 33 бали. Представник пояснила, що позивачем також був пройдений тест Midot IntegriTEST, результати якого направлені на оцінку благонадійності, що дозволяє визначити рівень ризиків деструктивної поведінки працівника та службових зловживань, за результатами проходження якого позивач не рекомендований для служби в поліції. Під час проведення 24.12.2015 співбесіди з ОСОБА_1 ставились запитання з антикорупційного законодавства, при досліджені показників його службової діяльності був розглянутий атестаційний лист, у якому не були зазначені конкретні результати його роботи в поліції, а також досліджені довідки, що були надані у розпорядження атестаційної комісії. Результати атестування позивача оформленні протоколом, відповідно до якого рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, прийнято більшістю голосів. Як зазначила представник відповідача, мотивом для прийняття такого рішення стало те, що позивач заперечує наявність корупції в відділі, приховує інформацію.
Представники другого та третього відповідачів, які про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили, у зв’язку з чим, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без їх участі (а.с. 203, 212-213)
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З 15.08.1994 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією його послужного списку (а.с. 73-77).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 2370 о/с «По особовому складу», згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, полковника міліції Частухіна Д.М. з 06.11.2015 звільнено в Запас Збройних Сил за пунктом 64 «з» (у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції) (а.с.15).
Наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 13 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та згідно з наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 13 «Про затвердження тимчасового штату Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції», з 07.11.2015 ОСОБА_1, який мав спеціальне звання «полковник міліції», призначено начальником управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області, присвоївши йому спеціальне звання «полковник поліції» (а.с.86).
Наказом Національної поліції України від 20.11. 2015 № 210 о/с «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві», прийнято рішення про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві. Також створено центральну атестаційну комісію; наказано керівникам структурних підрозділів скласти списки поліцейських, що підлягають атестуванню, скласти атестаційні листи стосовно поліцейських, підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, забезпечити прибуття поліцейських на засідання атестаційних комісій у разі необхідності (а.с.92).
Наказом Національної поліції України від 23.11.2015 № 102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України», керівників структурних підрозділів національної поліції зобов’язано забезпечити доведення до відома всього особового складу під підпис умов атестування працівників, визначених Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, а також забезпечити реєстрацію всіх, без винятку, осіб, які виявили бажання пройти атестування у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній системі з 24до 26 листопада 2015 року (а.с. 93).
Наказом Національної поліції України від 02.12.2015 №134 затверджено персональний склад центральної атестаційної комісії Національної поліції України (а.с.94-95).
Наказом Національної поліції України від 22.12.2015 №195 внесені зміни до складу центральної атестаційної комісії Національної поліції України та створено в Національній поліції України центральну атестаційну комісію № 3 із затвердженням її персонального складу (а.с.97-98).
23.12.2015 першим заступником директора Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України складено атестаційний лист на позивача, зі змісту якого вбачається, що позивач за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді характеризується позитивно (а.с. 101-102).
За результатами тестування позивач набрав 25 з 60 балів (тестування загальних навичок) і 33 з 60 балів (професійне тестування).
Також в даному атестаційному листі відображено результати атестування (висновок атестаційної комісії) від 24.12.2015, згідно з яким позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.103).
У зв’язку з тим, що позивачем не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, 30.01.2016 Центральною апеляційною атестаційною комісією Національної поліції України подана ОСОБА_1 скарга на рішення атестаційної комісії визнана такою, що не підлягає розгляду (а.с. 133, 136).
Наказом Національної поліції України від 11.02.2016 № 92 о/с «По особовому складу», відповідно до підпункту 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1, начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки, звільнено зі служби в поліції з 17.02.2016 (а.с. 137).
Як підстава для звільнення у наказі зазначений атестаційний лист ОСОБА_1 від 24.12.2015.
Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскаржуючи наказ про звільнення зі служби в поліції позивач не погоджується з направленням його на атестацію, оскільки, на його думку, відносно нього були відсутні підстави направлення для проходження атестації, передбачені частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, позивач зазначає про порушення приписів Інструкції, допущених атестаційною комісією під час його атестування, що виключає обґрунтованість та правомірність її висновків про його невідповідність займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції.
За таких обставин та з урахуванням заявлених позовних вимог суд вважає за необхідне дослідити правомірність направлення позивача на атестування, дотримання під час атестування нормативно-правових актів, правомірність наказу від 11.02.2016 № 92 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, а також наявність підстав для поновлення позивача на попередній посаді та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Судом встановлено, що позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, прийнято на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» на підставі його заяви шляхом видання наказу про призначення за його згодою (а.с. 11, 86).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (далі — поліція) — це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України «Про національну поліцію», призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону, якою в свою чергу визначено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції встановлені статтею 49 Закону України «Про Національну поліцію» та передбачають, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров’я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов’язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».
Частиною 2 статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов’язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Крім того, кандидат на службу в поліції має пройти медичні обстеження, перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності, за згодою — тестування на поліграфі, також щодо нього проводиться спеціальна перевірка (стаття 50 Закону).
За змістом статті 52 Закону України «Про національну поліцію», добір на вакантні посади поліцейських відбувається шляхом проведення конкурсу на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
Пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
При цьому, положення пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не містять будь-яких посилань на те, що прийняття працівника міліції на службу в поліцію згідно з даним порядком здійснюється тимчасово.
Нормами Закону України «Про Національну поліцію» взагалі не передбачено випадки, коли особу може бути прийнято на службу в поліції на тимчасових умовах.
Так, статтею 58 цього Закону встановлено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов’язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Аналізуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що порядок прийняття працівників міліції на службу до поліції є відмінним від загального порядку, у якому здійснюється добір на вакантні посади поліцейських, оскільки передбачає можливість видання органом поліції відповідного наказу про призначення колишнього міліціонера на посаду в Національній поліції України за його згодою, як самостійну і достатню підставу для призначення працівника міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.
При цьому, єдиними обов’язковими умовами прийняття працівника міліції на службу в поліцію на підставі пункту 9
